Навколо «мовного закону» киплять пристрасті…
Депутати, що створили даний закон стверджують – він захищає право меншин на рідну (для меншин) мову. Опоненти кричать – закон вбиває українську мову!
Згадую 1986 рік. Україна. Вінниця. Вступ до ВУЗу. Викладач запитує на першому ж занятті: «Вам якою мовою краще викладати українською чи російською?»
Здається коментарі зайві…
З 1987 по 1989 служив у Радянській Армії на Далекому Сході. Чимало українців у дивізії. Спілкуємося виключно українською мовою між собою. Ніхто не примушує. Просто ми українці і нам подобається рідна мова. Більш того, вчу українською спілкуватись казаха, туркмена та декілька узбеків. Дуже вже їм наша співуча мова сподобалась. А пісні! То вже щось…
З 1989 року живу у Дніпропетровську. До 2004 року спілкувався двома мовами. З україномовними – українською, з російськомовними – російською.
З 2004 року спілкуюсь в основному російською. Чому? Бо для мене обидві мови були рідні! Не дивлячись на те, що закінчив я українську школу – вірші свої перші писав російською. З задоволенням розмовляв що українською, що російською!
А 2004 року улюбленої УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ не стало… Мову замінив суржик.
Всі ці Европи замість Європи, гринжоли замість санчат, гелікоптери замість вертольотів та інше, та інше… Язик зламати можна! І навіщо ж так мову гвалтувати було?!
А тому що до влади прийшли тоді МОВНЮКИ!!
Так саме мовнюки. А не мовознавці. І кожен же хотів бути самим свідомим, самим вишиваночним. І хто більше суржиків у мову пхав, той і вважався самим свідомим. Одним словом, звичайна дурість. Але це лише на перший погляд.
У нас українців, вкрали НАШУ МОВУ всілякі мовнюки, а замість неї підсовують бозна-що.
І що цікаво. Влада змінилась, а мовнюки залишились.
І здається мені, що ці мовнюки –ЗАСЛАНЦІ!
Чиї засланці, Росії чи Заходу, мені все одно. Проте, винищуючи мову – роблять з нас «Іванків, що роду свого не пам’ятають». А людина без роду-племені, це раб. І немає різниці хто рабовласник – Росія чи Захід. Все одно – раб!
А ЗАСЛАНЦЯМ-МОВНЮКАМ немає різниці кому рабів продавати. Аби зиск побільший.
Мені може хтось заперечити, мовляв, реінкарнується історична українська мова.
То чому не старослов'янська?
Вона ж була основою мов наших предків. Глибше і занурюватись не хочу… Та якщо останніх майже 100 років спілкування було на «домайданній» мові 2004 року, то може вона вже була сформована народом?
Може той «мовний» закон дасть змогу врятувати і нашу багатостраждальну українську мову? Як ту що вимирає… Але спочатку здається потрібно поганою мітлою гнати з нашої культури всіляких МОВНЮКІВ та ЗАСЛАНЦІВ! Геть! Щоб і духу їх на землі України не було!
От тоді і з мовами скрути не буде. І мову нашу вчитимуть залюбки і росіяни, і казахи, і азербайжанці, і вірмени, і грузини і всі інші народності що живуть на нашій землі. Тільки змушувати не потрібно. Потрібно зробити так, щоб самі захотіли.
А для цього потрібно встати з колін. Стати Державою багатою та самодостатньою. Плекати культуру та мову. І працювати. Працювати в Україні та для України.
| 
Меню сайта