Дитяча жорстокість „Діти – квіти життя” – казали дорослі один одному, розповідаючи про своїх дітей. Добре, якщо ці „квіти” ростуть в оранжереї. Інколи дивишся на дитину і думаєш: „ Яка чемна, яка ласкава... Ця крихітка не може нікого ображати...”. Ви дійсно у цьому впевнені на 100%? Характер людини формується з раннього дитинства. А з віком проявляється весь духовний світ дитини. Недарма кажуть, що діти – найжорстокіші у світі. На жаль, це правда. Ми щодня зустрічаємося з дитячою жорстокістю. Але найчастіше вона буває у колективі. Взагалі, схема дуже проста. Комусь щось не сподобалось у певній людині, і той починає морально „давити”, ображати об'єкт своєї антипатії. Коли сваряться один з одним – це ще можна якось зрозуміти, але коли всі проти одного – це жах. Як це все починається? Один хоче заробити авторитет і самовиразитись за рахунок іншого... Це ефект „ самовираження”. Потім, якщо образник має псевдо авторитет у колективі, то усі починають його копіювати, намагаючись показати, що вони також не „останні” у цій компанії. Ця поведінка пояснюється „стадним принципом”. Просто деякі вважають, що вони таким чином піднімуть рівень своєї популярності, а інші бояться, що раптом вони не підтримають псевдо авторитета, то глузувати будуть з них. Таким чином бідолашну дитину-вигнанця доводять до стану депресії, розчарування, а інколи навіть до самогубства. А кому від цього краще? Псевдо авторитету? Батькам та родичам дитини? А відповідь банальна – нікому, буде лише гірше. Ти просто уяви, що на місці вигнанця можеш бути ти. Не уявляєш? Думаєш ти найкращий? Тоді уяви, що це твій братик, або молодша сестричка! І що тоді? Як відчуття? Життя – складна річ. Сьогодні ти король, а завтра ти ніхто... Так не допускай, щоб навколо тебе була жорстокість, бо все у цьому світі складається з дрібниць, якщо кожен зробить щось для цього світу, то світ стане кращим.

Avrora Rain